Українські лісівники представили країну на «World Logging Championships 2023».
З 34-го Чемпіонату світу серед звалювальників, що відбувався у квітні цього року в естонському Тарту, майстер лісу Козівського лісництва (філія ДП «Ліси України» Сколівське лісове господарство) Василь Рибак повертався з враженнями багатими та неоднозначними.
З одного боку, Тарту – гарне місто, і наші громадяни в ньому – завжди бажані гості. Тут упродовж дня неодноразово можна було почути таке знайоме привітання «Слава Україні!». Естонці ставляться до українців прихильно. Насамперед тому, що наша нація відчайдушно протистоїть російській імперії, яка свого часу залила досить сала за шкуру і їм, балтійцям.
Прихильно ставляться й до діаспори. В усіх регіонах Естонії діють українські громадські організації, товариства. Понад п’ять тисяч українців налічує й Тарту. Саме тут Василь Рибак почув не без пієтету мовлений жарт, що кожна естонська родина має мати свого українця!
Тішило 24-річного Василя й те, що він, як представник України, вперше за всю історію світових змагань серед звалювальників набрав на цьогорічному Чемпіонаті світу «World Logging Championships 2023» найбільшу кількість балів-очок – 1555.
А ще – в Естонії ближче познайомився з членами збірної команди України – Юрою Брожком із Житомира, Євгеном Красниковим із Сум, Віталієм Слюсарчуком із Чернівців.
До початку повномасштабної війни Віталій працював заступником директора з навчально-методичної роботи Сторожинецького лісового фахового коледжу. Паралельно з заняттями в коледжі, з викладанням, науковими доробками, мав хобі – звалювальника лісу. Захоплення швидко переросло в щось більше, і в 2018 році він вийшов на рівень призера Всеукраїнських змагань лісорубів. Зараз буковинець воює на Луганщині, прикордонник, але виступати за збірну України його радо відпустили.
Та поруч з приємними враженнями відлунювала в душі Василя Рибака й гіркота розчарування. Адже через один-єдиний бал втратив бронзову медаль.
Всі операції йшли ніби гладко. Зрештою, молодий-молодий, але вважався авторитетом у змаганнях і обласного, і Всеукраїнського рівня. Так, він ще п’ять років тому виборов два перші місця на заміні ланцюга бензопили і точному розпилюванні колод на Всеукраїнському турнірі звалювальників у Тетерівському лісгоспі на Київщині.
А про обласні… Перемагав у категорії юніорів, посідав призові місця, зокрема, друге після прославленого лісоруба з Радехівщини Володимира Кухти, який брав участь і виборював першість у змаганнях різних рівнів понад двадцять разів. А минулого року був першим, набрав 1543 бали, майже на 100 випередивши лісоруба Нивицького лісництва ДП «Радехівське ЛМГ» Миколу Зеліска – 1448.
Та в Тарту Василь «проколовся» на звалюванні дерева на кілок. Упало воно за 13,5 сантиметра від кілка і це дало у підсумку 647 балів. А лісоруб з Австрії був на пів сантиметра точнішим і отримав – 648. Це й вирішило долю «бронзи».
Фото на згадку – у м. Тарту брати Володимир та Василь Рибаки
Прикрий осад значною мірою розвіював молодший брат Володимир. Був у збірній запасним. Не переставав переконувати, що у них ще все попереду, і такий результат ніхто не вважатиме недостойним. Зрештою, це лише перша участь у таких високих змаганнях.
Василь Рибак частково погоджувався з братом і, водночас, глибше усвідомлював, що на турнірах такого рівня важливі не лише тренування, набута майстерність, а й уміння втримати психологічну стійкість, зібрати в собі енергію, силу волі у найвідповідальніший момент.
В уяві спливали останні два тижні перед змаганнями в Тарту. Брати наполегливо тренувалися, відпрацьовували кожну операцію – звалювання дерева, заміну ланцюга бензопили, комбінований і точний зрізи, обрізку сучків. Сам Василь «перелопатив» за цей час з тридцять кубометрів деревини.
Члени делегації України під час урочистої ходи перед відкриттям 34-го Чемпіонату світу серед звалювальників
Правду казав якось директор Сколівського лісгоспу Остап Бойко, що одна справа, коли лісоруб працює в робочій атмосфері, інша, – коли бере участь у змаганнях під прицілом суддів та численної публіки.
На спортивній специфіці загострював увагу Василя і брата лісничий Козівського лісництва Іван Ільницький.
Досвідчений лісівник сам чотирнадцять років брав участь у змаганнях. У 2017-му посів перше місце в області. Далі травмував палець і мусив розпрощатися з улюбленою справою публічної демонстрації майстерності лісівника. Та став тренером. Для сина Андрія, який у 17 літ здобув перемогу в області серед юніорів. Також тренував Ігоря Дзьобу з Бродів. І ось передає досвід енергійним Рибакам.
Ось так, наполегливо, готувались до змагань брати Рибаки під керівництвом наставника тренера лісничого Козівського лісництва Івана Ільницького
– Вдосконаленню майстерності звалювальників лісу через публічні змагання в області приділяють належну увагу, – зауважує заступник начальника Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Юрій Гром’як.
Насамперед, звалювальник – провідна спеціальність лісової галузі. А суперництво в майстерності її і популяризує-рекламує, і піднімає престиж, і демонструє найновіші досягнення в технології.
Начальник Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека розвиває думку далі:
– Від звалювальників, або як кажуть між людьми – бензопильщиків, збирачів урожаю деревини залежить, чи стане діамантом у вигляді цінних сортиментів спиляне стигле дерево, чи перетвориться на дрова. А ще, чи матимуть роботу деревообробники, і чи буде з чого будувати бліндажі на фронті.
Що казати, вправна робота завжди притягує до себе, заворожує, нею милуєшся.
Чи не так сталося з братами Рибаками? Сколівські лісові стежки-дороги тісно переплетені в їхніх долях з дитинства, юності. Для хлопців з Труханова проблеми вибору – ким бути – не стояло. Звалювальником у Зелемянківському лісництві працює батько. Майстром лісу у Труханівському працював рідний брат мами Дмитро Попович. Василь стверджує, що дядько Дмитро для нього є прикладом у житті й професії зокрема. Спортивної статури, кремезний, завжди підтягнутий.
Та й учнями брати часто відвідували Труханівське шкільне лісництво, одне з найкращих в області. Все це в підсумку й виявилося вирішальним у їхньому профорієнтаційному виборі. Чи, скоріш, само собою зрозумілим, природнім.
Після школи Василь закінчив ВСП «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж НУВГП», пішов працювати у лісгосп і, водночас, вступив на заочну форму навчання до Національного лісотехнічного університету у Львові. Там же, на першому курсі заочно вчиться й молодший брат Володя.
Володимира, Василя Рибаків та Ігоря Дзьобу з Бродівського лісгоспу подружили змагання
З Естонії братів Рибаків перед воротами зустрічала мати. Усміхнена й задоволена, щаслива. Сини її, стрункі, добре збиті, міцні, наче молоді дубки, виросли роботящими, належно виховані, здорові.
– А чого ще треба матері! – риторично запитує пані Наталя. На її обличчі оживає дзвінкий сонцесяйний усміх, а руки автоматично тягнуться до Василька й Володі – пригортає їх з дороги.
… У Труханові передвечірок міняв свій колір із сизого на блідо-фіалковий. Віддалялися й ховалися в цій притуманеній, придимленій млі гори, густо покриті зеленими свічками ялиць, смерек.
Василь і Володимир Рибаки також, як мама, раділи зустрічі – з ненею, з горами, з рідним до болю лісом, з яким, щораз, то більше рідняться, зростаються.
До якого нахилені серцем…
Переможці змагань:
1 місце
збірна Австрії – 4955 балів
2 місце
збірна Швейцарії – 4825 балів
3 місце
збірна Німеччини – 4825 балів
Ігор ТАБІНСЬКИЙ,
фото автора,
“Лісовий і мисливський журнал”
