Шановні громадяни! Вирушаючи на відпочинок пам'ятайте про дотримання правил поведінки в лісі, на воді чи в інших місцях, які ви обираєте.

Не розпалюйте у лісі вогнищ у пожежонебезпечний період, 

особливо у сухий період, коли є небезпека загоряння лісової підстилки.

Не смітіть у лісі! 

Бляшана консервна банка повністю зникає лише через 100 років, алюмінієва – 500, а поліетилен – 250 років, скляні пляшки та бите скло практично вічні. Таким чином, смітимо на століття!

Поводьтеся в лісі тихо! 

Ліс – це домівка тварин, а ви – гості у цій домівці! То ж будьте культурними гостями!

Будьте виховані і обережні, і тоді відпочинок на природі залишить вам тільки приємні спогади!

Сонячні дні сприяють відпочинку на природі. Більшість громадян у вільний час виїздить за місто: на дачу, до води. На жаль, на відпочинку люди забувають про правила поведінки у лісі, спричиняючи пожежі і самі несуть небезпеку для навколишнього світу. Проводячи дозвілля у лісовій та парковій зоні, не забувайте дотримуватись вимог пожежної безпеки! Пам'ятайте: джерелом пожежі в лісі є необережно кинутий сірник або недопалок. Ніколи не залишайте розведене вогнище без нагляду! Незагашене вогнище може стати причиною лісової пожежі. Також є небезпечна просякнута мастилом, бензином, гасом чи іншою пально-мастильною речовиною ганчірка.

Пожежу може спричинити навіть заправка паливного баку машини при працюючому двигуні. А залишена на сонячній галявині пляшка чи уламок скла фокусуючи сонячне проміння, здатні спрацювати як запалювальні лінзи. Це досить часто призводить до самозагоряння лісової підстилки.

Зазвичай, часто причиною лісової пожежі є випалювання сухої рослинності на полях та луках. Необдумане випалювання сухої рослинності призводить до загибелі всього живого (комах, птахів, першого приплоду зайців…) і може спричинити лісову пожежу, яка здатна за лічені хвилини знищити не один гектар лісу. Такі пожежі швидко поширюються, особливо у вітряні дні. Зупинити вогонь, що набрав сили, буває дуже непросто. На гасіння лісових пожеж витрачаються величезні сили та засоби.

При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється біля 9 – ти кілограмів мікрочастинок диму, до складу яких входить низка ракотворних сполук. З димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин. Про згубні наслідки випалювання свідчить загрозлива статистика останніх років, щодо поширення алергічних та ракових хвороб, які виникають через такі заходи з «поліпшення сіножатей і пасовищ».

Верховна рада України прийняла Закон  "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу"

Законом передбачається удосконалити порядок притягнення до відповідальності за забруднення атмосферного повітря, знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків для того, аби зменшити руйнівні наслідки та захистити право громадян на безпечне повітря і навколишнє середовище, а також зменшити кількість пожеж, які виникають через це.

Законом внесено зміни:

до статей 241, 245 Кримінального кодексу, якими збільшено розміри штрафів за забруднення атмосферного повітря (з 100 - 200 до 1800 - 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (з 300-500 до 5400-9000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

до статей 77, 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими значно збільшуються розміри штрафів за порушення вимог пожежної безпеки в лісах (з 5 - 50 до 90 - 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), за самовільне випалювання рослинності або її залишків (з 10 - 70 до 180 - 1260 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та за самовільне випалювання рослинності або її залишків в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (з 20 - 100 до 360 - 1800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Сподіваємося, що високі штрафи зупинять паліїв від незаконних дій.

Як показує практика, більшість лісових пожеж в лісах виникає з вини місцевого населення. Саме бездумна діяльність та необережність людей – головна причина всіх тих нещасть, що приносять пожежі. Тому, у першу чергу, треба боротися не тільки із самими пожежами, а з їхньою першопричиною – бездумною діяльністю людей. Ніколи не підпалюйте суху траву на полях та в лісі. Якщо побачите, що це роблять інші, зупиніть їх і поясніть, чим небезпечне спалювання трави. Ніколи не розводьте багаття в недозволеному місці та не дозволяйте дітям гратися з вогнем.

Якщо ж ви помітили невелике загорання трави або тліючу лісову підстилку від покинутого багаття, намагайтеся загасити його самі. Іноді досить просто затоптати полум’я, або залити його водою. Якщо ж пожежа розгорілася, і ви не можете загасити її самотужки – якнайшвидше зателефонуйте до служби порятунку за телефоном „101” чи повідомте лісову охорону або органи місцевого самоврядування і вкажіть про місце загоряння та як туди добратися.

У літні дні зростає активність кліщів і комарів, яких слід остерігатись вирушаючи до лісу. Кліщі є переносниками збудників вірусних захворювань людей і тварин. В умовах України вони поширюють кліщовий вірусний енцефаліт, туляремію, кримську геморагічну лихоманку тощо. Комариний укус може викликати найрізноманітніші алергічні реакції – від невеличкої червоної крапочки, яка немислимо свербить, до міхурів, схожих на опіки. Місце укусу може розчервонітися, набрякнути, у багатьох дітей навіть підвищується температура тіла. Небезпечними є і мошки. Дрібненька комашка починає свій сезон „полювання" з травня і закінчує осінню. Мошка під шкіру своїй жертві випускає речовину, яка викликає інтоксикацію і стан, схожий на отруєння. Наслідки можуть бути і на місці укусу – рана може нагноїтися, і в багатьох випадках після укусу мошки доводиться лікуватися в хірургів. Схильним до алергії – особлива небезпека. Вирушаючи до лісу, прихопіть крем, антигістамінні препарати, які захистять вашу шкіру від укусів комах. Малят у колясках накривайте зверху сіточками, накидками. Місце укусу розчухувати не можна категорично: висока ймовірність занести інфекцію. У домашніх умовах підійде те, що під руками: можна розчинити чайну ложку соди у невеликій кількості теплої перевареної води і змочувати цим розчином місце укусу. Допоможуть і примочки з охолодженого розчину фурациліну. Можна обробити місце укусу розчином фукорцину. Якщо неприємні відчуття тривожать вас більше доби и слід від укусу роз'ятрився, необхідно звернутися до алерголога. Присмоктування кліщів частіш за все відбувається під час зупинок для відпочинку. Тому для стоянок у лісі потрібно вибирати сухі, добре освітлені галявини, подалі від кущів, дерев. Для особистого захисту від кліщів ефективно використовувати репеленти (препарати , що відлякують кліщів).

Під час збирання грибів чи ягід є небезпека наступити на отруйну змію. Як правило змії не нападають на людей, коли їх життю нічого не загрожує. Якщо не порушувати спокій змії, не наступати на неї, вона ніколи першою не нападе. Зазвичай змії втікають від людей. У них поганий зір, слух, але своїм тілом вони дуже добре вловлюють коливання землі на досить великій відстані – 10 – 15 метрів. Проте в спеку це відчуття притуплюється, вони стають лінивими, малорухливими, й тому люди можуть легко на них наступити. Відправляючись на відпочинок у ліс по гриби, ягоди, слід бути обережним. І не забувати, що змія кусається тільки захищаючись! Необхідно палицею розсунути зарослі, обстежити ущелини, щоб ненароком не потурбувати її. Взути надійне взуття, надягнути широкі штани і заправити їх в черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія буде кусати, то вона прокусить тільки тканину штанів, а не шкіру. Якщо укусила отруйна змія, перш за все треба намагатись якнайшвидше відсмоктати отруту, постійно випльовуючи її. Не можна робити це тим, у кого є садни і інші поранення слизової губ або порожнини рота. Рану слід обробити 5% спиртовим розчином йоду або спиртом. Відсмоктавши отруту, необхідно обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтувати її до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підняти їх. При укусі в руку необхідно зафіксувати її в зігнутому положенні. При сильному болі можна прийняти анальгетик. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води. Найефективніший засіб проти отрути – полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути. Слід запам'ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше на носилках або попутнім транспортом доставити в найближчий медичний заклад. Категорично забороняється: накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвиткові некрозу ( омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута; припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами; розрізати рану на місці укусу.

Жодна розсудлива людина не стане, звичайно, навмисне чіпати отруйну рослину. І, проте, від опіків рослинами страждають і малі діти, і досвідчені туристи. Існує чимало небезпечних видів, проте пальма першості належить борщовику. Борщовик росте обабіч річок , доріг, лісів та полів. Його листя та інші частини стебла можуть викликати небезпечні опіки. Коли сік потрапляє на шкіру, то через декілька годин, а то і днів вона червоніє. При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з'являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. При опіках борщовиком рекомендується густо намилити уражене місце господарським милом і змити лосьйоном, що містить спирт. Протерти лосьйоном або одеколоном рекомендується також кропив'яні опіки. Якщо ви точно не знаєте, яка саме рослина причинила вам дискомфорт, завжди допоможе обмивання великою кількістю холодної води. 

Будьте обережні також із іншими дикорослими отруйними рослинами. До них належать авран аптечний, багно звичайне, беладонна, горицвіт весняний, дурман, конвалія, олеандр, полин гіркий, чемериця біла, чистотіл звичайний, паслін та ін. Щоб запобігти отруєнню, ніколи не їжте та навіть не куштуйте дикорослих ягід, плодів, кореневищ, якщо не впевнені, що вони їстівні. При перших проявах отруєння відразу ж зверніться за кваліфікованою медичною допомогою, а до огляду лікаря треба декілька разів промити шлунок розчином соди або світло-рожевим розчином марганцю. Після цього випити міцного чаю, кави або злегка підсоленої води (для відновлення водно-сольового балансу). В разі отруєння ні в якому разі не вживайте їжі, особливо алкоголь ( він лише посилює дію отрути).

Збирання грибів – не лише відпочинок, а й напружена праця, під час якої потрібно бути зосередженим та уважним. Збираючи гриби, завжди пам'ятайте, що серед їстівних грибів зустрічаються також отруйні. Слід знати, що можна отруїтися не лише отруйними, а й їстівними грибами, якщо вживати перестиглі, підгнивши, червиві плодові тіла, будова і колір яких ще не чітко виражені: їх можна сплутати з подібними отруйними. За науковими даними, в Україні налічується понад 70 видів отруйних грибів, але особливо небезпечних – трохи більше десятка. Серед них: бліда поганка, мухомор, несправжні опеньки. Бліда поганка – найпоширеніший отруйний гриб, який маскуючись то під шампіньйон, то під сироїжку, може потрапляти у недосвідченого грибника. Це – гриб білого кольору. Капелюшок у молодої поганки вигнутий дзвіночком, у старішого гриба – плоский. Молода поганка одягнена у своєрідне покривальце, яке під час подальшого росту гриба розкривається. Пластинки на нижній поверхні капелюшка часті, білі, з незмінним відтінком. У молодого гриба пластинки зазвичай закриті білою плівкою (окремим покривальцем), яка зберігається на ніжці у вигляді білого повислого широкого кільця. Ніжка внизу потовщена. М'якоть під шкірочкою капелюшка біла, іноді ледь зеленкувата. Зустрічаються поганки з жовтуватим і зеленкуватим кольором капелюшка. Мухомор, особливо червоний, важко переплутати з яким-небудь їстівним грибом. І все ж таки навіть червоним мухомором отруюються. Крім того, не слід забувати, що існують ще й сіро-рожеві, пантерні мухомори, котрі мають скромне, непомітне забарвлення. Опеньки відносяться до найбільш цінних грибів, які ростуть на нашій території. Але поряд із їстівними існують ще й несправжні опеньки. Спокусливо маскуючись під справжні опеньки, ці рідко, та все ж попадаються у кошик недосвідчених грибників, викликаючи іноді важкі отруєння. Слід завжди пам'ятати, що тільки вміння розпізнавати їстівні гриби і правильне їх приготування вбереже вас від отруєння. Золоте правило грибника – не брати тих грибів, яких не знаєш або в яких не впевнений! Здоров'я і навіть життя людини, яка отруїлась, здебільшого залежить від того, наскільки своєчасно їй надана медична допомога. При будь-якому отруєнні грибами необхідно негайно звернутися до лікаря. Але до прибуття медпрацівника потрібно діяти швидко і рішуче: хворого покласти в ліжко, дати випити 4 – 5 склянок кип"яченої води, содового розчину (1 чайна ложка соди на склянку води), розчину марганцівки тощо. Правильне лікування можливе лише при безпомилковому визначенні виду гриба, який викликав отруєння, для цього необхідно зберегти залишки грибів, які вживалися.